.jpg)
.jpg)
ТЕРАПЕВТИЧНА ГРА, ЯК ПЕРШИЙ КРОК ДО КОНТРОЛЮ НАД ЕМОЦІЯМИ
Поведінка аутичної дитини розлагоджена, вона не вміє володіти своїми емоціями, у тому числі негативними. У моменти, коли дитина починає поводитися неадекватно, близькі дорослі повинні усвідомлювати те, що він робить це зовсім не спеціально, а лише тому, що переживає у цей момент стан гострого дискомфорту.Основним способом психотерапевтичної допомоги дитині стане проведення терапевтичних ігор, мета яких – допомогти дитині досягти стану психічної рівноваги.
В ході проведення терапевтичної гри наші завдання:
♥ допомогти дитині зняти напругу, що накопичилася;
♥ згладити прояви подібних афективних спалахів, зробити їх більше контрольованими;
♥ навчити дитину виражати емоції адекватнішим способом.
У стані психічної рівноваги дитина спокійна і упевнена, загальний емоційний фон у неї позитивний. Тобто вона може навчатися, грати, вбирати нову інформацію.
Виділимо особливості терапевтичних ігор:
1. Терапевтична гра не планується заздалегідь, проводиться в міру необхідності. Ця необхідність виникає у зв’язку із спонтанною зміною стану дитини, тому педагог (батьки) має бути готовий до проведення такої гри.
2. У терапевтичній грі потрібний ведучий – педагог (батьки), який, підігріваючи дитині, переживаючи разом з ним певні емоції, коментуючи те, що відбувається, поступово навчає дитину усвідомлювати власні емоції і надалі контролювати їх.
3. У терапевтичній грі обов’язково є присутнім об’єкт, на який спрямовані дії дитини: це можуть бути матеріали – крупи, вата, вода і предмети – кубики, конструктор.
4. Проводити терапевтичні ігри слід в спокійній обстановці – вдома або в учбовому центрі. При виникненні необхідності в проведенні терапевтичної гри педагог (батьки) оцінює ситуацію і вирішує, чи годиться ситуація і навколишнє оточення для проведення такої гри або ні. Якщо організація терапевтичної гри неможлива, необхідно заспокоїти дитину. Зробити це можна різними способами: перемкнути її на стереотипну гру, відвернути, перевести в інше приміщення.
5. Для терапевтичної гри характерний принцип повторюваності. Засвоївши цю гру як спосіб “легалізації” власних емоційних реакцій, дитина наступного разу, коли відчує необхідність емоційної тонізації або розрядки, сама запропонує пограти в неї.
6. В ході проведення терапевтичної гри стає можливим виявлення прихованих страхів дитини.
Розуміння причин психологічно неадекватного стану дитини і знання особливостей проведення терапевтичних ігор допомагають зрозуміти, для чого ми виконуємо бажання дитини. Пам’ятайте: основна мета проведення терапевтичних ігор – правильна, психологічно адекватна реакція фахівця на неадекватну поведінку дитини з урахуванням особливостей конкретної ситуації. В цьому випадку, виходячи з потреб дитини і діючи в її інтересах, можливо повернути її в стан емоційної рівноваги, зробити перший крок до контролю дитини над власним емоційним станом.
Дитина випліскує негативні емоції, позбавляється від напруги, що накопичилася, її страхи поступово гаснуть і втрачають свою інтенсивність і силу. В такому стані відкриваються нові можливості для її розвитку. В результаті вона стає активнішим у своєму пізнанні світу. І раніше зовні спокійна і апатична дитина раптом оживає і починає активніше висловлювати свої бажання, вимагає їх виконання.
В ході проведення терапевтичної гри, яка подобається дитині, з часом з’явиться можливість поступового введення контролюючих правил і заборон. Так, не можна кидати в повітря ведмедика, але можна підкидати подушку; можна влаштувати невелику “повінь”, але після доведеться збирати воду ганчіркою; не можна витрушувати вміст маминої сумочки, але можна висипати конструктор з коробки. При цьому постійно доведеться шукати компроміс між бажаннями дитини і реальними можливостями їх задовольнити, а також враховувати міру небезпеки таких бажань дитини для нього самого і оточуючих.
Фахівець (консультант) ІРЦ Чемова М.Є
Коментарi